Ппц, але ж тока наркоман фаталити может надіть роль коміка на себе! Ну шо ж, що там просяклось в "закладках" твоїх, давай-бо занесемо цю шизу тут. Розберемось, як я купив "метадон" і став курєром в Яндекс Еде. Це буде абшабашенно грандіозна історія, та дай бог, щоб ніхто з вас не повторював моїх помилок.
Окей, коли я зоставився недогоном, а ті "псилоцибини" більше не змазували мої мурахи в голові, я поняв, що треба акуратно заціпити шо-небудь покрутіше. І як у нас кажуть, "бізнес - це номер 1!" Так що прямо через косяк пішов шукати круті закладки, аби собі життя змалювати щасливіше. Знаєте, як кажуть "гофрон" - це як героями виходити, але якщо навпаки, то в перекладі на мову наркоманів - закладки.
Так ось, блін, лежу я тут на дивані, вже зібраний до марш-броска, гуглую, де купити метадон. Гугл видає мені те, що потрібно - кілька темних сайтів з популярними закладками. Ну як я міг пройти повз цей виблиск світла? Швидко я все розбив у "таблицю", порівняв ціни, рейтинги та відгуки. Все просто яскраве: хтось пише, що метадон від цього продавця - шедевр, гарячий номер 1 в світі стоп.
Та ну його, думаю, курір - це все те, що треба. Так от, замовив собі дозу, заплатив в "гофрон" - такий чат для місячних, - і чекаю своєї "радості". Їду додому, а там по телефону вже кицька з Яндекс Еди говорить, що мені пропонує роботу кур'єром. Якраз то, що треба - ну хто найкращий виконуватиме кур'єрські роздачі, як не зухвалий наркоман?
Стартував я зразу ж з проблемами. Не так-то просто було бігти з "метадоном", поки жменя закладок не побігають по венам. "Гофрони" - це окрема пісня: як втрапити в переписку наркоманів, коли ти кур'єр Яндекс Еди? Гуглить "гофрони" - це так, немов спілкуватися з аномаліями в Чорнобилі.
Так от, плюнув я на всю цю фігню, прткнув свій номер телефону на сайті з "гофронами" і вирішив справляти свої роздачі. Ніхто мені не скаже, що я не вмію балансувати між шайбою галузі наркотиків та штучними ласощами. Вже наступного дня пішов на свою першу роздачу з "метадонами" у великій сумочці Яндекс Еди.
І тут почалося. Двері відкриваються, а мені натура з голосом дикаря каже: "О-о-о, прийшов наркоманчег, привітайся з моєю дружиною - собакою, а то смажусь тобі на ганок!". Як розібратися - чи він про собаку, чи про мене? Так чи інакше, прийшлося психувати, даремно "метадон" купував.
Але не впав, думаю, завжди є шанс врятуватися. Увійшов до будинку, ноу-хау вже в голові: я ж знаю, де там скошені рейки, або там плату, зламав замок. Ну але шо ж я там бачу? Теж саме - закладки. Йду я, значить, погоджуюсь зі своєю долею, поки сумка з закладками Яндекс Еди не затремтіла. А ось і герой моєї історії - хазяїн, з яким я вирішив поспілкуватися ближче. Він каже: "Врач ти що, чувачок? В нас тут замки не ламані, а терміни свідчать про поспілкування із моєю собакою". Я образився і вибігнув з його квартири, не залишивши навіть відбитків пальців.
Ну і далі поспівчувають мені з наркополіції - ну шо ж, чекаю, коли подзвонять у двері, але ніхто не з'являється. Видно, "гофрони" не живуть у темряві поліцейських задумів. А мені вже в цьому бані терпіння лопається: хочеться нових закладок, номер 1 і навіть дещо екзотичне.
От така ось кумедна історія купівлі метадону та роботи кур'єром в Яндекс Еді. Кажуть, сміх продовжує життя, але з наркотиками - точно навпаки. Прошу, не повторюйте мої помилки, друзі. Ліпше пам'ятайте, що справжня радість в житті - це чиста голова і здорове тіло. Бережіть себе!
А зараз я піду шукати нові способи, як покращити своє життя, без цієї шизи з закладками та недогоном. Вибачте, якщо я когось засмутив, але така вже моя реальність. Бережіть себе, друзі, та пам'ятайте, що жити краще без шляхів наркотиків і розвалюхи. Слава Україні!
Алоооооооо! Чуваки, чой-то махнуло мне башку. Гоню тут, иду к своим друсям, разомлетился, как пукан вентиляторе. Раскрутил свою историю, как я купил метадон и намотал говно просто топчиком!
Солнце пекло на всю дичь, когда я выскочил из своей халупы с одной мыслью в голове: намутил бы себе закладок. Долбанные деньги в кармане, готовые банковать безработному нарко-шакалу. У меня тут неплохая связь, точно знаю, куда и как зайти.
Добежал я до района, где обычно мутят наркотики. Вижу, из трубки мыло сыпят - таких крыс буллить надо! Но мне не до этого, марца уже начала приходить. И тут увидел своего старого приятеля, Витю. Прикинул, что он точно поможет мне с метадоном.
Подошел ко мне Витя и сразу понял, что я в топтушках. "Че, братан, промахался?" - спросил он с усмешкой. Я ничего не мог ответить, просто тупо улыбался. Витя понимающе кивнул и сказал, что знает, где можно закупиться.
Мы двинулись через улочки, запоны и алеи, минуя засаленные двери и полицейских дилеров. Витя повел меня в тусклую квартиру, где меня уже ждала настоящая метадоновая вечеринка. Все там гердосили на свои здоровье, не обращая внимания на кругом царящий амбиент.
Витя подошел к одному расторопному мужику и что-то прошептал ему на ухо. Тот улыбнулся и протянул ему пару пакетиков. Витя повернулся ко мне и сказал: "Подожди, чувак, я уже вернусь".
Я остался в этой мутной квартирушке, сидя на дряхлом диване и ощущая, как голову начинает накрывать камнем. В конце концов, Витя вернулся, улыбнулся и протянул мне пакетик. "Наслаждайся, братан" - сказал он.
Я сорвал пакетик и понюхал его содержимое. Нирвана! Тут же достал свою трубку и начал наматывать говно. Витя с интересом наблюдал за моим процессом и не устоял от соблазна. Он тоже достал свою трубку и стал марать себя, словно профессиональный наркоман.
Сейчас я лежу на этом дряхлом диване, свернутый клубком, и ощущаю, как героин проник в каждую мою клеточку. Мне уже все равно, что меня тут буллят и притесняют, я плыву в своем мирке на этих волнах наслаждения.
Но голод начал все сильнее мучить. Витя тоже проснулся от этой дурманной гармонии. Вместе мы решили проколоться до ближайшего магазина, чтобы пополнить запасы еды. Просто задумали свою космическую миссию и двинулись в путь.
Блуждая по улицам, мы остановились у маленького магазинчика. Витя сделал вид, что смотрит витрины, а я осторожно прокрался внутрь. Открыл холодильник, и глаза открылись шире. Там было все, что только можно было пожелать!
Я начал закидывать в корзину все подряд, словно не видел ценников. Все равно, что буллить в этом мире, главное - насытить свои желудки. Когда я уже был полон счастья, я решил, что пора покинуть этот магазин. Вышел из него, оглядываясь, чтобы никто не спалил меня на выходе.
Витя уже стоял возле входа, его корзина тоже была полна. Мы с радостью обнаружили, что никто нас не поймал, и отправились обратно в свою квартирушку.
Сейчас мы с Витей сидим, обдумывая свои дальнейшие планы. Хотелось бы еще закупиться метадоном, чтобы продолжить свои путешествия по наркотическому космосу. А пока что будем наслаждаться этой феерией, которую сотворили своими руками.
Такие вот приключения, братцы! Жизнь наркомана нелегка, но какое-то свое очарование у нее есть.
Но все равно, пока потянуло, будем маркировать своими закладками этот город и продолжать свои приключения. Кто-то может считать нас дерьмовыми маргиналами, но мы с Витей знаем одно: наша жизнь - это наше время, и никто не должен нам его забирать.
